[personal profile] sposterig posting in [community profile] travel_ua

На початку минулої зими трапився день із дощем, туманом і поганим настроєм, і я вирішив поїхати геть з цього міста в якісь невідомі (мені) місця. Я люблю в такий час поїхати кудись, за кермом я медитую і попускаюся. Не так ціль, як подорож. Наприклад, по лісовій півночі Київщини, де колись древляни жили.

Ми не часто замислюємось над цим, але з географічної точки зору Київ є не в центрі, а на краю держави - за якихось сімдесят кілометрів на північ і схід починається Полісся, найбільший в Європі лісовий масив, висунутий далеко на захід «язик» континентальної тайги, що тягнеться звідси аж до Тихого океану. Край цей важкодоступний через річки і болота, і тому досі ще малозаселений і досить дикий. Так було і до Чорнобиля, а Зона додала дикості і покинутості. Новому складно проникнути сюди, а старому легко тут сховатися; сюди важко зайти арміям і чиновникам, зате легко закріпитися партизанам і шаманам. Етнографічні експедиції ще в 1970-х роках фіксували в поліських селах язичницькі ритуали, і не колядки там якісь, а, наприклад, викидання тіла небіжчика в ріку через те, що він колдун. Колись я працював на Волині і їздив через Полісся, і мене дуже захоплювали місцеві назви – такі якісь праслов’янські, дрімучі, корінні. Вони мені звучали, як десь в лісі зубр рохкає: Здвиж, Горинь, Уборть, Тня, Яринь, Стрибіж. По назвах видно, що ці землі здавна слов'янські; далі на південний схід вже лісостеп, де тюрки кочували, на північ — вже дніпровські балти, а тут слов'яни-деревляни сиділи між дерев. Археологи, правда, кажуть, що в Києві і вниз по Дніпру жили люди, що були тими самими деревлянами за культурою; але вже так склалася традиція, що подніпровські мешканці запам'яталися історії як поляни, а деревлянами залишилися поліські лісовики.

***
Ну, поїхав я спочатку на північ, вздовж правого берега Дніпра. Вишгород на пагорбах проїхав – ох і гарне містечко! Колись про нього окремо напишу.

***
Далі в Старих Петрівцях зупинився на красивій площі.

Сфотографував — коли вже про давнину йдеться — пам'ятник славетному відморозку Святославу Ігоревичу.

Дурні фашики його звеличують, але об'ективно він наробив біди більше, ніж слави. Безнадійна війна із Візантією на покоління відклала наше хрещення і окультурення. Зруйноване ним Хозарське царство на той час вже давно цивілізувалося, обміщанилось і Русь не чіпало, навпаки — прикривало її від диких неконтрольованих печенігів із середньоазійських степів. А він його розвалив та й пішов далі, навіть не намагаючись якось ним оволодіти. Тільки печенігів цим на рідну землю напустив, і сам від них зрештою і загинув. Дати по голові він міг ого як, але і сам відбитий на всю голову був.

На площі стоїть пам'ятний камінь селам, що пішли під воду Київського моря. Половина місцевих, мабуть, родом з тих сіл


***
Поїхав далі на північ через Лютіж. В цьому селі є захоплюючий музей Лютізького плацдарму 1943-го року – теж варто колись окремо розповісти. Ця фотка не з Лютежа, а з якогось села північніше, але меморіал присвячений тим самим подіям. Другий том ”Проклятых и убитых“ Астаф'єва описує форсування Дніпра восени 1943-го, і це чи не найстрашніша книга в моєму житті.

За Лютіжем дорога вийшла вже майже на берег водосховища. Краєвиди прямо балтійські: дюни, сосни, сіре море. Посидів, подихав вологим повітрям.

Вздовж берега розташовані села, в яких врізнобій стоять звичайні хати, дорогезні маєтки нуворішів (з яких половина недобудовані і покинуті) і фанерні дачки.
Зупинився біля занедбаної контори рибгоспу під назвою “Рибстан”, з фактурним монументом рибалці.

Далі біля Сухолуччя почалася територія заказника, відгороджена ворітьми — мабуть, за Януковича туди не пускали, я сам ніколи тут не бував. Це півострів — праворуч Київське море, ліворуч — ріка Тетерів, прямо — залив, утворений Тетеревом при впадінні в море. Вода і комиші куди оком не кинь. Далі на північ мосту нема, повернув на захід і поїхав вздовж Тетерева. Це річка немала, тече аж з Житомирщини. Тут в низов'ї вона досить широка. Був колись у Радомишлі, там розповідали мені, що з радомишлянської паперні по Тетереву човнами возили папір в лаврську друкарню. Та і взагалі, через тутешні болота ріка століттями була єдиною дорогою.
***
Перше село на березі Тетерева — Пилява - мене ошелешило. В'їжджаю по піщаній грунтовці, думаю, маленьке село, виїду на берег річку подивлюся. Аж бачу — паркан з непримітним написом “Меморіал” і текст про історію села.

Захожу — а там експозиція бойової техніки не гірша ніж в Києві біля Музею ВОВ!


І солдати поховані.


Для бесід з відвідувачами побудована веранда, на ній тоді були вивішені дитячі малюнки.

Правда, оформителі музею ніц не петрять в своїй справі — на паркані помістили американця з джунглів і самозванця-шизофреніка Гіцевича.

В Пиляві будують великий церковний комплекс. Хто сюди ходитиме в такому сільці? Дачники з маєтків, хабарі відмолювати?

***
Наступне село Богдани — за ним на березі Тетерева загадкові руїни капітальної пристані.

Очевидно, ходили тут пароходи, і при посадці пасажирів грав патєфон. Тепер заросло все.


Потім поїхав я, дурень, далі вздовж Тетерева — щось мені заскочило на ідеї, буцімто повинен бути тут міст через ріку, щоб не об'їжджати через Іванків. Ну й що, що на карті його нема, але ж сусідні села мають якось сполучатися через річку? Мушу знайти міст! Спочатку ледь не загруз в мокрій піщаній дорозі в Ритнях. Потім в Любидві повела мене на берег грунтовка, а потім хопа — і під воду пішла, і я передніми колесами за нею в болото! Ріка піднялася, затопила дорогу. Ледь не потопив свого коника. Потім вийшов на рівненьку пряменьку лісову дорогу і вчесав по ній строго на захід, як мені і треба; їду-їду — а дзуськи, отака петля на кінці, і болото навкруги із мавками.

Їхай назад, смертний, до своїх, до людей.

Довелося таки повертатися в об'їзд: в Катюжанці перетнув Здвиж, в Іванкові — Тетерів і рушив по прямій на північний захід, на Овруч. А про дорогу туди я єдине що знав, що іде вона через ліси і трави до колін, і більше нічого.
***
From:
Anonymous( )Anonymous This account has disabled anonymous posting.
OpenID( )OpenID You can comment on this post while signed in with an account from many other sites, once you have confirmed your email address. Sign in using OpenID.
User
Account name:
Password:
If you don't have an account you can create one now.
Subject:
HTML doesn't work in the subject.

Message:

 
Notice: This account is set to log the IP addresses of everyone who comments.
Links will be displayed as unclickable URLs to help prevent spam.