gvynt: (Default)
[personal profile] gvynt posting in [community profile] travel_ua


З другої спроби ми нарешті потрапили до Музею енергетики та техніки у Вільнюсі. Музей було відкрито у будівлі колишньої електростанції - першої у місті. Якщо коротко казати, то наприкінці 19 ст виникла потреба замінити газове освітлення вулиць та домівок на електричне. Окремі організації та ентузіасти на той час вже мали невеликі керосиново-електричні генератори, але їх потужностей вистачало лише для освітлення одного будинку (так було, наприклад, у мерії, де генератор потужністю 20 к.с. живив 42 лампи). Тому було вирішено будувати міську вугільну електростанцію, і це було зроблено у 1901-1903 р.р.

Електростанція виробляла електрику з 1903 по 1981 р.р. і мала бурхливу історію: кілька разів війська різних країн намагалися зруйнувати її, але кожного разу ставалося диво і шось цьому заважало. У 1981 через застарілість та зношеність обладнання вона стала використовуватися лише як газова котельна для опалювання прилеглих районів, і так було до 1998. Статус музею колишня електростанція набула у 2002 році.

На вежі музею стоїть скульптура Електри. Доля цієї фігури також була непростою, про що розповім нижче:



Біля входу є інсталяція у формі крила легендарного літака Lituanica, на якому два литовські пілоти здійснили у 1932 році трансатлантичний безпосадковий переліт. На жаль, вони не долетіли до Каунаса (тодішньої столиці) лише 650 км - їх літак розбився на території сучасної Польщі. Тим не менше, на той час це був 2-й результат у світі, він став великим вкладом у розвиток міжконтинентального авіасполучення:



Стяпонас Дарюс и Стасіс Гіренас перед вилітом. США, 1932. Фото з Вікіпедії:



Всередині музею біля входу розташована каса. Вартість квитка для дорослого - 10 літів. Фотографувати можна безкоштовно. У музею є система "аудіогід" (у тому числі російською), якою можна скористатися, сфотографувавши смартфоном QR-код, але ми не стали з цим розбиратися.

Праворуч від каси - павільйон, присвячений транспорту. Туди ми завітаємо пізніше:



Сама каса знаходиться у приміщенні колишньої котельної. Тут стоять величезні котли, заввишки з двоповерховий будинок. Під ними цілий лабіринт труб, там можна ходити та дивитися:



Вираз "піти фтопку" тут можна втілити буквально. Газові топки котлів двометровий вхід, відкриті для відвідувачів і освітлені червоним світлом:



Інсталяція "Діалог" - фігури двох підлітків, що спілкуються, втупившися обличчами у ноутбук:



Вода із м'ятою для втомлених відвідувачів. Також є "крісла-мішки", стилізовані під мішки із вугіллям:



Підемо до машинної зали:



1. Експозиція "Енергетика"

Принцип, за яким вироблялася електроенергія на теплових електростанціях, дуже простий: у котлі спалюється паливо, вода гріється і перетворюється на пару, що під тиском "дує" на "пропелер" у турбіні. "Пропелер" крутиться, і його залізна вісь обертається разом із ним. А на іншому кінці вісі є електричний генератор, що перетворює її оберти на електричний струм. Все. Усі інші страшні пристрої, що є на електростанції, лише допомогають втілити цей принцип.

Генератор (ліворуч) та турбіна (праворуч) 1930-1940 р.р., а під підлогою видно труби, якими пара надходить з котла до турбіни. Таких зв'язок "турбіна-генератор" тут дві: одна радянскього виробництва, інша іноземного. Треба сказати, що турбіна є досить високотехнологічним виробом, технологію виробництва сучасних турбін мають не всі країни.



Ця турбіна напіврозібрана, щоб можна було зазирнути у середину:



Генератор заводу "Электросила", 1947 р. виробництва. Позаду видно турбіну:





Звичайно, пересувати величезні вироби (корпуси яких, до речі, вироблені із чавуна), можна лише краном. Під стелею є такий, він рухається по спеціальних рейках:



Якщо у відвідувачів виникають якісь питання, гіди можуть надати кваліфіковану консультацію. Наскільки я розумію, гідами є студенти Технічного університету:



Макет Ігналінської АЕС - єдиної АЕС у Литві. Вона була закрита у 2010 році. Принцип вироблення електроенергії на АЕС такий самий, що і на теплових електростанціях, але замість вугілля чи газу на АЕС для отримання пари з води використовується енергія ядерного розпаду.



У залі, як і всюди у музею, є місця для сидіння - стільці, пуфіки та крісла:



Якийсь старовинний пульт управління:



Часи минали, росла потужність та складність обладнання. Щоб контролювати процес, знадобилася окрема кімната для операторів із купою апаратури:





Мапа литовської енергетичної системи 1980-х:



У закутку ми знайшли фігуру, вироблену з чогось, схожого на марлю та гіпс. Мабуть, одна з тих, що не пройшла кастінг. Річ у тому, що скульптуру, що прикрашала електростанцію з 1906 р., було знесено у 1957 році. Реконструкція відбулася у 1994 році, а у 1995 Електра знову зайняла своє місце на вежі.



На стінах машинної зали висять світлини, що відображають еволюцію станції. Ось так вона виглядала у 1906 році (краєвид з протилежного боку річки Няріс). Тоді електростанція працювала на вугіллі. Видно димар, якого зараз вже немає:



Креслення проекту Міської електричної станції міста Вільни, 1902-1903 р.р.:



Міський ліхтар (зверніть увагу - дуговий, тобто замість спіральки у ньому світиться електричний дуговий розряд) та елементи лінії електропередачі, 1901 р.:



Зараз на даху машинної зали розташована сонячна електростанція. Принцип її роботи докорінно відрізняється від принципу роботи інших, бо для вироблення електроенергії не потрібно жодного механічного руху, а джерелом енергії є термоядерний синтез на Сонці. Для перетворення сонячної енергії у електричну використовуються напівпровідники. Ця маленька електростанція використовується скоріше як навчальний матеріал для школярів та студентів, але у Литві є і великі сонячні електростанції:



Далі буде...

  Частина 1, Частина 2, Частина 3

(no subject)

Date: 26 Jul 2014 14:00 (UTC)
luowentong: Ancient Chinese mask made of jade (Default)
From: [personal profile] luowentong
Класно! Ріспєкт тим, хто побудував експозицію!

(no subject)

Date: 26 Jul 2014 20:12 (UTC)
skaldstudio: (pic#7940975)
From: [personal profile] skaldstudio
Дуже цікаво, чекатиму на продовження!